Душа стривожилась – чому я знаю:
«кинджали» у небі знову літають…
«шахеди» також там зависли –
по людях б’ють жахливо й навмисно…
І ворог ще дужче уже знахабнів…
А дехто від люті відверто здурів…
Три роки вже дітки не бачать спочину,
загарбники знищують їх УКРАЇНУ…
Та ворог все прагне дітей убивать –
дитинство назавжди у них відібрать…
І пахне в країні кров’ю постійно,
ворог все мріє загнати нас в стійло.
І знову він рветься на нашу СУМЩИНУ,
і КАБи летять сюди без зупину.
А, може, укотре забувся вже ворог –
як на СУМЩИНІ був стертий на порох…
Як п’ятами швидко кивав звідусіль –
від ляку забувсь і про мету, і про ціль…
Для нього терор: це благо – не зло,
щоб в світі вкраїнців уже не було.
Та хай пам’ятає – народ наш відважний!
А ще споконвіку – безмежно безстрашний!
Ніколи й нікому нас не скорити!
ВКРАЇНЦІ ЖИЛИ, ЖИВУТЬ І ВІЧНО НАМ ЖИТИ!
ІВАН ЖИТНИК.
15.03.2025 р. 14 год. 00 хв.
БУРИНЬ – ТЕРНИ.
