Як повідомляв сайт https://afzs.sumy.ua/, УКРАЇНА днями зробила ще один крок до вступу в ЄС…
УКРАЇНА наблизилася до вступу в ЄС: що буде із сільським господарством?
Що її там чекає?
Сьогодні наш сайт розповість про агропромисловий комплекс однієї з найбільш розвинених не тільки європейських, а й світових країн – НІМЕЧЧИНИ.
Так от, у ВВП цієї держави сільське господарство далеко не «über alles» («понад усе», – укр.), як повідомляє сайт https://latifundist.com/ займає менше 1 відсотка.
Але цікавий інший факт. Незважаючи на те, що сільськогосподарських земель у Німеччині у 2,5 рази менше, ніж в Україні, виробництво агропродукції там вдвічі більший.
Як ми повідомили на початку статті, Німеччина є однією з найрозвинутіших світових держав світу. Тобто, у світовій економіці Німеччина – «важковаговик»: країна посідає 4 місце за розміром ВВП та обсягом експорту.
Номінальний ВВП ФРН, наприклад, майже вдвічі більший, ніж у Канаді та у 25 разів – ніж в Україні.
У розвитку Німеччина зробила ставку на високотехнологічні кластери економіки. Тому для всіх країна, насамперед, асоціюється з важким машинобудуванням, електронікою та автопромом.
Не секрет, що якість товарів, вироблених німецькою промисловістю та в сільському виробництві, вже давно вважається еталоном на світовому ринку.
І це підтверджує індекс складності економіки. За показником складності виробничої структури держава посідає 3 місце у світовому ТОПі, поступаючись лише Японії та Швейцарії.
На тлі потужної та супертехнологічної промисловості німецький аграрний сектор виглядає ледь-ледь скромнішим, поступається сусіду по ЄС – Франції.
За даними Євростату, в еквіваленті повного робочого часу зайнятість у сільському господарстві Німеччини складає 465 тисяч осіб, або 1 відсоток від загальної кількості працюючих.
Продуктивність праці на одного зайнятого – майже $60 тисяч. А тепер УВАГА: це в 12 разів вище за продуктивність українських сільгосппрацівників.
Зауважимо, що клімат Німеччини помірний: з теплим літом та м’якою зимою.
Основний обсяг сільгосппродукції виробляється в західних землях ФРН.
Західна Німеччина має переваги не тільки завдяки кліматичним умовам і великим площам сільськогосподарських угідь, а й завдяки продуктивності праці. Однак навіть через більше ніж 30 років після об’єднання ФРН та НДР наслідки соціалістичного минулого дають про себе знати: продуктивність фермерських господарств у Східній Німеччині нижча, ніж у Західній.
До слова, до початку віроломного загарбницького нападу рашистів валовий випуск сільгосппродукції в Україні складав $ 32,7 млрд, то в Німеччині – $ 65,2 млрд.
Підкреслимо, що землі сільгосппризначення у ФРН займають у 2,5 рази меншу площу, ніж в Україні, а от обсяг виробленої німецької продукції (у грошах) – вдвічі більший.
Виникає закономірне запитання: чим це можна пояснити?
А пояснюється це тим, що в Німеччині розвинута переробка аграрної сировини, а топові позиції експорту продукції АПК є товари з високою доданою вартістю.
До речі, німецький агросектор у багатьох асоціюється з органічним землеробством: за деякими даними 1,3 млн гектарів сільгоспземель відведено під органіку.
В Україні, теж за деякими даними, площі під органічним землеробством займають 0,3 млн гектарів.
У Німеччині рослинництво сконцентровано в семи землях, умовно утворюючи два пояси на півночі та півдні країни. Абсолютними лідерами за площами ріллі та валовими зборами є Баварія та Нижня Саксонія. Валовий збір основних зернових та олійних культур складає у середньому 45-48 млн тонн на рік, тобто, майже вдвічі нижчий, ніж в Україні.
І обсяг виробництва зернових та олійних культур у ФРН стабільно скорочується. Основні причини: поступове зменшення загальної кількості сільгоспземель, а також кілька років поспіль із урожайністю, нижчою від середнього рівня через несприятливі кліматичні умови.
Незважаючи на це, німецькі господарства демонструють вищу врожайність. І за цим показником Україна програє Німеччині майже з усіх сільськогосподарських культур.
У Німеччині, безсумнівно, розвинена культура бережливого землекористування. І це не випадково. Це є наслідком тривалої історії приватної власності на сільськогосподарські землі, а також стратегічної позиції з цього питання федерального уряду та місцевих муніципалітетів.
Для відстеження стану ґрунтів у Німеччині створено кадастр еродованих ґрунтів.
І дуже важливе таке: державні дотації фермерам чітко прив’язані до дотримання правил, які запобігають ерозії ґрунту.
Катерина Губіна, факівець з аналізу ґрунтів лабораторії «Агротест» підкреслювала, що в Україні відсутня системна робота в цьому напрямі, немає ефективної державної стратегії збереження ґрунтів. І до створення ринку землі агровиробники не були зацікавлені вкладати довгі інвестиції в ґрунтозберігаючі технології.
У Німеччині в питанні захисту ґрунтів сполучною ланкою між німецькими фермерами та державою виступають аграрні палати, які існують на гроші від сплати податку на землю (€ 20/га).
Основним завданням таких палат є консультування сільгоспвиробників та моніторинг дотримання правил землекористування та сівозміни.
«У нашій країні консультуванням із застосування тих чи інших агротехнологій переважно займаються дилери посівного матеріалу та добрив. А у них, як відомо, свій інтерес – забезпечити продаж. Це не завжди рівне користі для ґрунту. Хоча останніми роками спостерігаються позитивні зміни, і ті ж таки дилери звертаються до нас за допомогою у питаннях ґрунтозберігаючих технологі – сказала Катерина Губіна.
До слова, серед зернових культур у Німеччині домінують пшениця та ячмінь. Найбільш масові технічні культури – це ріпак і цукровий буряк.
Щодо розвитку тваринництва. Центром його є Нижня Саксонія. Разом із Північним Рейном-Вестфалією та Саксонією-Анхальт у цих регіонах зосереджено понад 65 відсотків всього поголів’я сільськогосподарських тварин та птиці в країні.
Також одним важливим центром тваринництва є Баварія, яка розташована в передгір’ї Альп та має прекрасні умови для розвитку молочного скотарства. Саме тут знаходиться найбільше поголів’я ВРХ у Німеччині.
Звернимо увагу читатів й на таке. Якщо за валовими зборами сільськогосподарських культур український АПК має високі показники завдяки великим площам ріллі, то з виробництва тваринницької продукції ми програємо німцям повністю. Правда, окрім м’яса птиці…
Напевне, слід звернути увагу на розвинену переробку сільськогосппродукції. Вона – це важлива риса німецького АПК.
По-перше, майже вся аграрна сировина переробляється всередині країни.
По-друге, на переробку йде частина імпортної сировини.
Виняток складають пшениця, ячмінь та м’ясо свиней. Ці товари Німеччина в основному експортує.
Україна ж велику частку сільськогосподарської сировини, що виробляє, експортує.
Зокрема, із загальної кількості вирощеного зерна десь тільки четверта частина споживається на внутрішньому ринку.
Незважаючи на те, що німці збирають на 3−5 млн тонн пшениці менше, ніж українці, країна випускає 6,8 млн тонн пшеничного та житнього борошна на рік, а Україна – 1,8 млн тонн (довоєнні дані).
Водночас Німеччина посідає 3 місце за обсягом експорту борошна, поступаючись лише Туреччині та Казахстану. А щодо обсягу експорту хлібобулочних виробів країна є абсолютним світовим лідером.
Ще відомо, що Німеччина є одним із лідерів за обсягом переробки ріпаку. Держава щорічно імпортує понад 5 млн тонн цієї культури.
Нагадаємо, що ріпакова олія широко використовується для виробництва біодизелю, якого німці випускають понад 3 млн тонн на рік, утримуючи 4 місце у світовому ТОПі країн-виробників.
Країна збирає менше 4 млн тонн кукурудзи на зерно, яка разом з іншими фуражними культурами переважно йде на відгодівлю сільгосптварин, тобто, з виробництвом кукурудзяного етанолу особливо не розженешся. Але біоетанол можна робити із цукрових буряків. Тому, вирощуючи майже 30 млн тонн цих солодких коренеплодів, німці з них виробляють 0,5 млн тонн етанолу та 4,3 млн тонн цукру на рік.
Німеччина є найбільший експортер шоколаду та шоколадних виробів. Реалізація на зовнішньому ринку цього товару є однією з найбільших статтей експорту в сегменті продукції АПК та переробки.
Примітно, що високих експортних продажів шоколаду Німеччина досягла, не маючи власного виробництва какао-бобів. Країна посідає друге місце у світі з імпорту цієї сировини.
Україна ж, незважаючи на надмірні потужності з переробки олійних, поки що з обережністю намагається імпортувати сировину для переробки…
Аграрний експорт Німеччини – це, насамперед, продукти харчування та продукція переробки з високою доданою вартістю. Експорт сировини перебуває значно нижче першої десятки товарних позицій. Наприклад, пшениця займає лише 15 місце в загальному експорті продукції АПК.
Незважаючи на домінування продукції з високою доданою вартістю, на сегмент АПК та продуктів харчування припадає тільки дещо більше 5 відсотків сукупного експорту країни.
Країни ЄС є найбільшим ринком збуту для аграрної продукції Німеччини. Поза Європейським Союзом найбільший покупець – це Китай…
Напевне слід розповісти про аграрну логістику в Німеччині, яка орієнтована насамперед на внутрішній ринок, оскільки переважна більшість сировини переробляється всередині країни.
Саме тому перевага в доставці сільськогосподарських вантажів надається автомобільному та річковому транспорту.
У країні розвинена річкова інфраструктура, яка складається з навігації на основних річкових системах, кількох штучних каналах, а також – річкових портів.
До слова, залізничний транспорт в аграрній логістиці Німеччини виконує своє класичне призначення – відправлення вантажів на великі відстані в експортному напрямку та до морських портів.
Німецькі фермерські господарства, про які потрібно все ж таки розповісти, здебільшого це сімейні ферми, які перебувають в одноосібному володінні. З понад 262 тисяч фермерських господарств лише понад 4 тисячі зареєстровано як «товариства з обмеженою відповідальністю» або як інші юридичні особи.
Звертаємо увагу, що найбільшу групу утворюють підприємства із сільськогосподарськими площами від 10 до 50 гектарів. І тільки понад 38 тисяч господарств обробляють більше 100 гектарів. І на ці підприємства припадає майже 62 відсотки всіх сільгоспугідь Німеччини.
Цікаво, що на території колишньої НДР кількість господарств значно менша, але в середньому одне фермерське господарство має в управлінні більший зембанк.
Німецькі аграрії обробляють свою землю як німецькою, так і закордонною технікою.
Дивно, але незважаючи на наявність сильних національних виробників сільськогосподарської техніки, ФРН є одним із найбільших імпортерів у цьому сегменті.
Серед німецьких фермерів найбільшою популярністю користуються бренди Fendt, John Deer, Claas, Amazone, Lemken.
Як розповіли представники компанії Amazone, закупівля та обслуговування сільськогосподарської техніки в Німеччині організована через регіональних дилерів, які авторизовані та навчені відповідними виробниками.
Вагомі дотації від федерального уряду та ЄС дозволяють аграріям постійно оновлювати парк сільгоспмашин.
Фермери вважають за краще співпрацювати з великими компаніями, які мають ширшу мережу дилерів і надають більше послуг.
Зауважимо, що структура сільськогосподарських угідь у Німеччині та Україні схожа – в обох державах переважає рілля….
