Відразу відзначимо, що на відміну від України основу аграрного сектору Польщі складають навіть не малі, а мікрогосподарства з середньою площею 5-10 гектарів. І цікаво, що при цьому особистих селянських домогосподарств, як ми їх розуміємо, там практично немає…
І якщо в нас постійно загострюється увага, що маленьке господарство – це всього 1000 гекарів, то поляки зауважують: «Яке велике господарство — цілих 100 га!».
До слова, нині тільки 9 відсотків господарств країни обробляють площу, яка перевищує 100 гектарів. До того ж, характерною рисою сільського господарства Польщі є те, що навіть за планової системи (1945-1989 pp.) основу його становили дрібні одноосібні ферми.
Сайт для фермерів Kurkul.com зібрав кілька цікавих фактів про Польщу, які відрізняють сільське господарство цієї країни від багатьох інших країн світу, в тому числі й України.
Сільськогосподарські землі Польщі перебувають у приватній власності: нагадаємо, що держава завжди відрізнялася від інших соціалістичних країн значною часткою недержавного сектора. Оскільки в Польщі практично не було колгоспів і радгоспів, то основній масі польських селян після розпаду соціалістичного табору не довелося повністю міняти своє життя і знову починати все з нуля. Вони просто продовжували займатися тим, до чого звикли.
До речі, чималу частину отриманих прибутків польські фермери інвестують у землю. Ціна 1 гектара землі в Польщі коливається від 20 до 25 тисяч злотих, що еквівалентно €5-6 тисячам. Для порівняння, ціна 1 гектара землі в Голландії складає близько €30 тисяч.
Багато землекорисувачів використовують землю як предмет застави. Це, відповідно і безсумнівно, полегшує кредитування фермерів.
Більшість польських фермерів не мають уявлення про бухоблік: не ведуть бухгалтерського обліку і не готують ні балансу, ні звіту про прибуток і збитки, ні статистичних звітів. Відповідно до польського законодавства, вести бухгалтерський облік повинні лише ті господарства, річний прибуток яких складає принаймні €1,2 млн. Тим не менш, деякі господарства ведуть бухгалтерський облік за власною ініціативою, переважно для того, щоб відзвітувати перед власниками про результати своєї діяльності.
Оскільки немає бухобліку, то абсолютна більшість польських фермерів не розуміють, що таке прибуток. Результати минулого року вони оцінюють по залишку коштів у кишені.
Спеціалізація – найефективніший спосіб ведення господарства і вона дуже розвинена: наприклад, одні спеціалізуються на виробництві молока, інші – овочів. У Польщі вважають, що багатопрофільні господарства менш ефективні в цьому плані.
Про це засвідчує і той факт, що господарства із невеликим земельним банком, що є, до слова, основою польського сільгоспвиробництва, характеризуються як більш ефективні. Вони відкриті до вимог ринку, технічного і біологічному прогресу. Використовуючи пільгові кредити, такі господарства здійснюють модернізацію і докуповують землю.
Польща – «фруктова королева»: загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва сягає 40 відсотків. У країні добре розвинене садівництво, що забезпечує широкий вибір свіжих і перероблених фруктів та овочів. Польща, зокрема, є найбільшим у світі експортером яблучних консервів.
Важливу позицію країна займає у зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев’яте), цибулі (двадцяте).
Крім того, у Польші проводиться 16 відсотків європейського збору картоплі.
Виробництво сільгосппродукції у Польщі щорічно зростає на 20 відсотків: динамічному розвитку агросектору країни сприяв вступ Польщі до ЄС.
За роки членства в Євросоюзі польські фермери заробили чималі гроші. З цієї причини місцеві банки все частіше видають здебільшого невеликі кредити навіть відносно великим господарствам.
Рентабельність польського сільського господарства сьогодні складає близько 40-50 відсотків. Кожен гектар в середньому забезпечує прибуток у 3-4 тисяч злотих (€750-1000). При цьому субсидії ЄС з розрахунку на 1 гекар складають близько €250.
У Польщі вважають, що за результатами сезону кожен фермер з урахуванням дотацій повинен заробляти не менше €10 тис. Тільки тоді він зможе забезпечити своїй родині належний рівень життя.
Держава проводить довгострокову політику розвитку дрібних господарств, що також розглядається як ефективний засіб самозайнятості населення та вирішення соціальних проблем села.
Таким чином, польські фермери, значна більшість з яких відноситься до розряду малоземельних, можуть нагодувати власну країну і успішно конкурувати на зовнішніх ринках.
Незважаючи на те, що сільське господарство Польщі має ряд специфічних відмінностей від нашого українського, багато чого з польського досвіду все ж має сенс перейняти Україні…