Наш сайт https://afzs.sumy.ua/ на своїх сторінках у розділах порушує різноманітні теми щодо вирощування фермерами СУМЩИНИ, в тому числі й членами ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ» (голова ОЛЕГ БОНДАРЕНКО), сільськогосподарських культур, про їхні досягнення, а також – про проблеми та виклики…
Сьогодні тема нашого спілкування з читачами – чи є перспективи розвитку виробництва біопалива на СУМЩИНІ?
Це, на наш погляд, важлива й актуальна нині тема. Адже кліматичні зміни, які спостерігаються останніми роками, все частіше, змушують задуматися над збереженням природи. І особливо це стосується палива, яке пристойно і досить значно забруднює атмосферу.
І уже в багатьох світових країнах фахівці починають використовувати спеціальне паливо, яке не має побічних ефектів у вигляді заподіяння шкоди навколишньому середовищу.
До того ж, вугілля і нафту неможливо добувати вічно – рано чи пізно їх запаси вичерпаються. І це одна з глобальних причин пошуку альтернативи звичному всім бензину, дизпаливу…
Зауважимо, що перспективи розвитку виробництва біопалива на СУМЩИНІ виглядають доволі реалістичними та багатообіцяючими, зважаючи на кілька ключових факторів:
Про сировинну базу
Сільськогосподарські культури: СУМЩИНА має досить значні площі під вирощуванням зернових (кукурудза, пшениця), технічних культур (соняшник, ріпак, соя), а також значний обсяг побічних продуктів (солома, лушпиння, жом тощо).
Олійні культури – основа для виробництва біодизелю. Ріпак має добрі перспективи в північній і центральній частині області.
Кукурудза (зерно й силос) – потенційна сировина для біоетанолу.
Органічні відходи (гній, післяжнивні рештки, відходи харчової промисловості) – для біогазу.
Про інфраструктуру та промисловий потенціал
На СУМЩИНІ працюють маслоекстракційні заводи (поки що не будемо називати їх місцерозташування – адже війна триває), які можуть стати базою для переробки на біодизель.
Наявні спиртові заводи (поки що не будемо називати їх місцерозташування – адже війна триває) в якійсь мірі теж можуть бути переорієнтовані або модернізовані для виробництва біоетанолу.
Є потенціал створення біогазових установок на базі фермерських тваринницьких господарств.
Про економічну та енергетичну доцільність
Імпорт енергоресурсів (газу та дизпалива) залишається дорогим – біопаливо може частково замістити їх у місцевих потребах (особливо в агросекторі).
Універсальність використання: біогаз для опалення/електроенергії, біодизель для техніки, біоетанол як домішка до бензину.
Про екологічні та соціальні переваги
Зниження викидів CO₂.
Ефективне використання відходів.
Нові робочі місця у сільській місцевості.
Про перешкоди і виклики
Недостатній рівень інвестицій.
Відсутність системної державної підтримки на місцевому рівні (хоча діють загальнодержавні програми).
Висока конкуренція з боку імпортного пального.
Обмежена поінформованість фермерів про технології виробництва біопалива.
Про рекомендації для розвитку
Кооперація фермерів для спільного інвестування в переробні установки.
Гранти та програми підтримки – участь у проєктах ЄС, USAID, державних фондів.
Пілотні проєкти на рівні громад, зокрема біогазові установки на базі тваринницьких ферм або переробних підприємств.
Наукова підтримка – співпраця з Сумським НАУ, залучення аграрної науки до моделювання економіки біопаливних проєктів.
Про сільгоспкультури, які найкраще підходять для виробництва біопалива
Для виробництва біопалива використовуються різні культури, залежно від типу палива – біоетанолу, біодизелю або біогазу.
Чи збільшиться вирощування основних олійних культур на СУМЩИНІ в 2025 році?
Про основні культури, які найкраще підходять для кожного типу біопалива, з урахуванням кліматичних та аграрних умов СУМЩИНИ
Біоетанол (спирт як паливо)
Виробляється шляхом бродіння цукровмісних або крохмалистих культур.
Кукурудза – основна культура для біоетанолу; висока врожайність і добрий вихід спирту з 1 тонни зерна.
Пшениця та ячмінь – резервні джерела, але менш ефективні.
Цукрові буряки – добре підходять, з високим вмістом цукру; можливість використання відходів бурякопереробки.
Сорго цукрове – альтернативна культура з потенціалом в умовах посух.
Біодизель (ефіри жирних кислот)
Ріпак – №1 для виробництва біодизелю в державі; адаптований до СУМЩИНИ, особливо озимий.
Соняшник – традиційна олійна культура, дає трохи менше масла, ніж ріпак, але широко вирощується.
Соя – джерело олії (менший вихід, ніж у ріпаку, але поєднується з кормовою цінністю шроту).
Гірчиця – придатна для біодизелю, хоча менш урожайна.
Біогаз (метан з відходів)
Виробляється шляхом анаеробного бродіння органіки.
Кукурудза на силос – найпоширеніша культура для біогазових установок у Європі.
Буряковий жом – побічний продукт цукрової промисловості.
Гній ВРХ, свиней, птахів – часто змішується з силосом для підвищення метаноутворення.
Солома та післяжнивні рештки – як додаткове джерело.
Трави (люцерна, райграс) – у змішаному силосі.
Загалом для СУМЩИНИ:
Ріпак і кукурудза – найперспективніші для масового вирощування з метою виробництва біодизелю й біоетанолу відповідно.
Кукурудзяний силос + гній – найбільш практична сировина для локальних біогазових проєктів.
Соняшник і соя – як додаткові джерела олії для біодизелю.
Оже, біопаливо – це альтернатива звичайного палива, яка створюється шляхом переробки біологічно чистих відходів або такого ж сировини.
Розрізняють 3 основних види біологічно чистого палива:
газоподібне;
рідке;
тверде.
Підкреслимо, що виробляти біопаливо можна з найрізноманітніших природних продуктів: кукурудзи, соломи, гною тощо.
Газоподібне
Цей варіант представляє собою:
метан;
біогаз;
біоводень.
Вирощування енергетичних культур: біоенергетика як альтернативне джерело доходу
Ці різновиди можна отримати шляхом бродіння певної біомаси. Щоб добути, наприклад, біогаз, необхідно піддати біомасу впливу спеціальних бактерій – метаногенів, які викликають розкладання.
Причому, використовуватися може практично будь-яка біомаса, яка містить в собі вуглекислий газ і метан.
Рідке
Таке паливо найчастіше застосовується для автотранспорту.
До цього різновиду відносяться:
біометанол;
біодизель;
Біоетанол поступається бензину по енергощільність, але вважається його кращою альтернативою.
Біобутанол являє собою прозору рідину.
Ефір диметиловий проводиться з вугілля, біомаси або природного газу.
Крім цього існує ще й біопаливо другого покоління, яке виготовляється методів піролізу біомаси.
Біодизель виготовляється з рослинних масел. Щоб отримати таке біопаливо, необхідно зменшити в’язкість рослинного масла, чого домагаються за допомогою спирту. В’язкість маслу надає гліцерин, і щоб його вивести, необхідно запустити процес трансетеріфікаціі.
«На виході» виходить максимально чисте дизельне біопаливо. За кольором ця рідина нагадує мед, і в ній не міститься ніяких домішок. Якщо рідина каламутна, з неї потрібно видалити домішки шляхом нагрівання. Зберігатися дизельне біопаливо може не більше 90 днів.
Солом’яне
Нідерландський варіант рідкого біопалива для автомобілів. Видобувається шляхом нагрівання соломи до певної температури з подальшим додаванням в неї спеціальних ферментів. В результаті утворюється цукор, який можна перетворити на етанол, який використовується в якості палива.
Солом’яне біопаливо найекономічніше. Згідно з дослідженнями вчених, після переробки 10 тонн соломи можна отримати паливо, якого вистачить мінімум на 2 роки. Крім того, в процесі горіння солома виділяє багато енергії, яку також можна використовувати в будь-яких цілях.
Тверде – це біопаливо як альтернативне джерело енергії знайоме абсолютно всім, адже в першу чергу до нього відносяться дрова. Але, сьогодні є більш ефективні, дешеві і легкі у виготовленні гранульовані пелети.
Їх можна використовувати буквально скрізь – для приготування їжі, обігріву приміщення будь-якої площі, деяких спеціальних транспортних засобів і т.д. Основна перевага пелет — їх можна виготовити буквально з будь-якої природної речовини:
деревної кори;
соломи;
деревної тирси;
дерев’яних трісок;
соняшникового лушпиння;
гною;
горіхової шкаралупи.
Всі ці речовини попередньо пресуються і приймають форму довгастих циліндрів, що мають довжину в 1-3 см. І діаметр 0,6-1 см. Аграрні відходи, що використовуються в пеллетах, найчастіше застосовуються для обігріву приміщень.
Примітно, що при виробництві таких пелет зберігається ліс, чого не скажеш, наприклад, про вугілля. Також, при горінні цього біопалива не виділяються будь-які шкідливі речовини, які здатні негативно позначитися на здоров’ї людини і навколишньому середовищі.
Таким чином, біопаливо – альтернативний вид палива, який отримують в результаті переробки тваринної або рослинної сировини, а також органічних промислових відходів і продуктів життєдіяльності. Альтернативна енергетика розглядає біопаливо як варіант заміни традиційного – вугілля, нафти, природного газу і т.д. Біопаливо відноситься до поновлюваних видів енергії, його основна перевага – екологічність, а сучасні методи виробництва дозволяють отримувати такі зразки палива, які за своїми характеристиками і вартістю перевершують традиційні зразки…
