Про мале фермерство: як його розвивати?

6

Відразу зауважимо, що за даними ООН фермерські господарства у світі виробляють понад 85 відсотків обсягів агропромислової продукції.

На жаль,  в нашій державі  цей показник перебуває в зоні 10 відсотків  ВВП.

Не секрет, що однією із причин цього є орієнтир українського агропромислового комплексу на великі холдинги, які відстоюючи свій економічний інтерес формують державну податкову та законодавчу політику України.

А от на Заході основним трендом, який, безсумнівно,  переважає нині у світовій практиці аграрної промисловості е розвиток саме малих фермерських господарств.

Відповідно до  Положення справ в області продовольства та сільського господарства ООН  понад 85 відсотків  усіх фермерських господарств  слід вважати сімейними.

Найвища частка таких господарств є в  Нідерландах – понад 95 відсотків,  У сусідній Польщі   –  90 відсотків.

Про успішний розвиток малого фермерства  наш сайт уже розповідав.

До слова, в ЄС  тільки понад  27 відсотків площ обробляються корпоративними господарствами, а переважна решта – сімейними фермами.

Слід нагадати, шо ще в 2019 році ООН проголосила період до 2028 року  «десятиліттям сімейних фермерських господарств».

Малі виробники на сторожі продовольчої безпеки: Декларація ООН про права селян та інших людей,  які працюють у сільській місцевості

Виробництво та переробка готової продукції на місцях, самозайнятість сільських родин, наповнення регіонального бюджету та ВНП держави – це те, що нині забезпечують малі сімейні господарства в розвинутих  країнах.

До речі, в ЄС, куди прагне вступити Україна,  існує близько 120 програм розвитку сільської місцевості.

Як діють і які результати праці фермерських господарств Європи:  ретельний обробіток родиною власної землі завжди дасть кращий результат, аніж обробіток найманими працівниками – чужої.…

Проте більшість  з них зосереджена на розвитку саме сімейного фермерства.

А саме:  наприклад,  консультативна служба підтримки малих господарств; система кредитування, пільгова податкова система, підтримка розвитку виробництва, датування оплати праці в неблагополучних районах (наприклад, для гірських районів), підтримка фермерських ринків, контроль за розподілом сільськогосподарських угідь тощо.

І такий факт. У  більшості європейських країн діють обмеження на земельні паї. Скажімо,  у Австрії більше половини агропредприємств мають наділи менше 10 гектарів; а майже 40 відсотків – менше 5 гектарів.

Тобто,  в Австрії на рівні держави підтримують розвиток саме малих сімейних господарств та попереджують розвиток великих агломерацій, які, можливо, мали б надприбутки, але не були б зацікавлені у забезпеченні робочих місць, та соціальному розвитку агрорегіонів.

В Україні, і це давно вже не є якимось секретом,  на превеликий жаль, агроолігархі конкурують у парламенті за преференції,  і не збираються обмежувати корпоративні земельні банки. Так було раніше, так є й нині у важкі воєнні часи…

Якщо відверто, то протягом десятиліть українські  фермери залишаються осторонь порядку денного аграрної політики держави.

Підтримка сільського господарства у формі значних податкових пільг та субсидій була спрямована на великі підприємства, що поставило малих виробників у невигідне положення в частині розвитку та зростання.

І щоб  блокувати люмпенізацію села, і витягнути агрорегіони з депресивного стану потрібна ефективна державна політика стосовно підтримки розвитку саме малого фермерства. Особливо нині, коли йде війна проти нахабного і жорстокого ворога – рф.

У першу чергу, мова йде про фінансові стимули та дотації при веденні малих господарств у селах.

Окрім системи субсидіювання на особливу увагу заслуговує і зниження процентної ставки.

Слід керівникам найвищого рівня країни уже усвідомити, що малі господарства на селі – це   нові робочі місця та підтримка соціальної інфраструктури.

Тобто,  в розвинутих країнах  уряди розуміють, що  розвиток невеликих сільськогосподарських виробників означає збільшення кількості робочих місць, віддалених від міст.

А це означає, що сільське населення не тільки забезпечує себе всім необхідним, а й гарантує соціальну стабільнісь, і гідний рівень життя у своєму регіоні.

І якщо держава пішла шляхом скорочення соціальної складової, і в рамках реформи децентралізації переклала відповідальність за збереження соціальних закладів на самі громади, значить,  потрібно й забезпечити ці громади можливістю заробляти, а це  може робити саме мале фермерство…

А для цього необхідно мати реальні державні програми підтримки малих фермерських господарств на селі…

ОЛЕГ БОНДАРЕНКО, голова ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ»: «Через нашу байдужість транснаціональні компанії за 5-10 років можуть безповоротно знищити родючість та потенціал української землі…»