Наш сайт https://afzs.sumy.ua/ на своїх сторінках у розділах порушує різноманітні теми щодо вирощування фермерами сільськогосподарських культур, про їхні досягнення, а також – про проблеми та виклики…

Сьогодні ми вирішили порушити незвичну поки що, але важливу тему про пермакультура:  створення стійких та самовідновлюваних систем…

Важаємо, що ця тема в якійсь мірі зацікавлять і учасників ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ»  (голова ОЛЕГ БОНДАРЕНКО) своєю новизною…

Пермакультура – це підхід до проектування сталих систем і система ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами, з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.

До слова, термін «пермакультура» виник як змішування термінів «стала культура» та «стале сільське господарство».

Зауважимо, що метод пермакультури був розроблений ще в сімдесятих роках минулого сторіччя австралійцями Біллом Моллісоном та Девідом Холмгейном.

А призвело до цього стрімке зростання виснаження земель і водних ресурсів методами, відверто зазначимо, знищувальної сучасної агрокультури.

Підкреслимо, що пермакультура, як концепція сталого розвитку, стає все більш актуальною у сучасному світі, де виклики екологічного кризу, дефіцит ресурсів і зміни клімату вимагають нових підходів до вирішення проблем.

Такі виклики останнім часом виникли і в УКРАЇНІ, і, звичайно, ж на СУМЩИНІ…

На СУМЩИНІ запасів продуктивної вологи орного шару ґрунту нині  не вистачає для сівби озимих культур…

Принципи побудови сталого суспільства на основі пермакультури є ключовим елементом  підходу до вирішення  таких непростих питань, спрямованого на створення гармонійного співіснування людини та природи.

Скажімо, нині  індустріалізація і вирубка лісів призводять до екологічної деградації –  пермакультура виступає як відповідь на неефективне використання ресурсів і недбале ставлення до природи.

Тому, використовуючи принципи пермакультури, можна створити ефективні та стійкі системи агроекосистем, що максимально наближаються до природного балансу.

Важливим аспектом пермакультури є її фокус на децентралізованих та самостійних системах.

Замість централізованих інфраструктур, що споживають велику кількість енергії, пермакультура пропонує розвинені місцеві системи, які можуть функціонувати незалежно від централізованих джерел.

Пермакультура підкреслює важливість урахування місцевих умов і ресурсів при розробці агрокультур та архітектурних рішень. Це стимулює розвиток адаптивних стратегій, спрямованих на максимальне використання природних ресурсів, які вже доступні в конкретному регіоні.

Сільське господарство в умовах зміни клімату: як адаптуватися фермерам до них…

І такий індивідуалізований підхід дозволяє створювати більш стійкі та продуктивні системи, які здатні витримувати зміни в кліматі та ресурсних умовах.

До речі, однією з ключових ідей пермакультури є засада «займатися більше, ніж засмічувати».

А це означає, що природні ресурси повинні використовуватися з урахуванням їхньої сталості, а не експлуатуватися безповоротно…

Важливим елементом пермакультури є також акцент на етичних принципах, таких як справедливість, згуртованість та взаємодопомога.

І ці принципи сприяють формуванню сталого суспільства, де люди взаємодіють не тільки з природою, але й між собою, створюючи спільність, спрямовану на досягнення  мети – збереження природнього екологічного чистого середовища…

Словом, пермакультура – це підхід до дизайну агроекосистем, який прагне створювати стійкі та самовідновлювані системи, які гармонійно співіснують з природою. Вона базується на спостереженні природних процесів та екосистем і використанні цих знань для створення життєздатних людських поселень та господарств.

Які ж основні принципи пермакультури?

Спостереження та взаємодія: Вивчення природи та її процесів для того, щоб створювати системи, що працюють у злагоді з довкіллям.

Використання природних ресурсів: Оптимальне використання сонячної енергії, ґрунту та інших природних ресурсів без виснаження їх.

Замкнуті цикли: Створення систем, де відходи одних процесів стають ресурсами для інших, тим самим мінімізуючи втрати і забруднення.

Біорізноманіття: Підтримка та підвищення різноманіття видів рослин і тварин для забезпечення стабільності та стійкості системи.

Енергоефективність: Планування та розміщення елементів системи так, щоб мінімізувати витрати енергії на її підтримку.

Місцева продуктивність: Використання місцевих ресурсів та знань для підтримки екологічного та економічного добробуту.

Підсумуємо так: пермакультура може застосовуватися в різних масштабах — від приватних невеликих особистих садів до  фермерських господарств, а також у міських умовах для створення міських садів та громадських екопоселень…

Зелений бізнес:  як фермеру перейти на екологічно чисте виробництво…