ОЛЕГ БОНДАРЕНКО, голова ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ»: «Через нашу байдужість транснаціональні компанії за 5-10 років можуть безповоротно знищити родючість та потенціал української землі…»

соняхи

–З давніх-давен українці шанобливо ставилися й ставляться до землі – її називали й називають «земля-матінка», «земля-годувальниця», – сказав у ексклюзивному інтерв’ю сайту  https://afzs.sumy.ua/ ОЛЕГ БОНДАРЕНКО, голова ГО «АФЗС». – Недарма так  її називали й називають, віддаючи шану життєдайній силі землі…

 

Цю історію треба пам’ятати, щоб її не повторяти: податок на дерева і кущі та масова примусова вирубка садів…

До слова, на етнічних українських землях у 1903 році проживали 90 мільйонів українців. Вони були щасливими, бо проживали на рідній землі, отримували щедрі дари від полів, садів.

Дбали про землю, і вона відповідала людям щедрими врожаями. Люди любили землю, працювали на ній, жили в сільській місцевості – селах та хуторах – розглядали це як найкращий спосіб життя.

Звичайно, жахлива війна значно зменшила загальну кількість українців, а також селян, які ще зовсім недавно трудилися на полях, садах, огородах.

Багато вже сіл знищили рашисти, які віроломно напали на Україну, знищуючи все  на своєму варварському шляху. Особливо це стосується  прикордонних населених пунктів СУМЩИНИ…

78 відсотків фермерів після більш ніж двох років повномасштабної війни заявили, що за цей час не мали наміру чи думки зупинити роботу…

І сьогодні вже спостерігається тенденція до появи  аграріїв, які живуть у містах, і розглядають свій аграрний бізнес, сільськогосподарське виробництво як спосіб отримання максимального прибутку, не зважаючи на шкоду, завдану такою діяльністю землі та навколишньому середовищу.

Вони безмежно «викачують» все, що можна взяти із землі, і цим самим спустошують її родючість.

Сайт https://afzs.sumy.ua/ вже неодноразово висвітлював інформації про те, як урядові установи, скажімо.  країн ЄС дбають про збереження родючості землі та навколишнього середовища.

УКРАЇНА  вже переступила поріг ЄВРОСОЮЗУ: які переваги отримають українці та як зміниться життя в цілому…

Наприклад, у Польщі створені найкращі умови для праці та проживання людей у сільській місцевості – 50 відсотків населення проживає в селах.

Важливу й відповідальну роль у формуванні аграрної політики в Польщі відіграє Громадська організація Аграрна палата Польщі, яка об’єднує без винятку усіх фермерів держави.

Сама ж держава підтримує діяльність цієї ГО, віддаючи 2 відсотки фінансування від сплачених фермерами податків.

Фермери також добровільно підтримують членськими внесками цю громадську організацію.

Територіальні громади в Польщі мають свої відділи, в яких працюють фахівці, котрі забезпечують юридичний захист і супровід діяльності фермерських господарств.

Добрим прикладом у діяльності політичних партій є Польська селянська партія, яка постійно має своїх представників у парламенті, і ефективно захищає інтереси селян.

На жаль, в Україні так і не була створена політична сила, яка б реально стала на захист селян та людей, котрі працюють саме в сільській  місцевості.

А партії, які створювалися під лозунгами захист селян та землі, через деякий час просто на просто зникали з політичної мапи країни. І такої впливової політичної сили й досі в державі немає.

Тому самі українські фермери регулярно та послідовно зверталися до депутатів Верховної Ради та уряду з вимогою прийняти спеціальний закон про обіг земель сільськогосподарського призначення європейського зразка, які є в Польщі, Німеччині та Франції.

Головне в цьому законодавстві є те, що людина не може мати у власності землю, якщо вона до цього не жила і не працювала на землі в сільськогосподарській місцевості не менше 5 років.

Усі розвинені держави світу ведуть особливий контроль за використанням землі  та здійснюють нагляд за сільськогосподарської діяльністю. І особливим чином зберігають землю як загальнонаціональне багатство.

Зокрема, в Польщі першочергове право на купівлю землі мають громадяни країни. А іноземцям тут майже неможливо купити землю.

На превеликий жаль, уряд України не прислухався до звернень громадськості і з порушенням Конституції України було прийнято Закон, за яким землю можуть скуповувати іноземці площею до 10 тисяч гектарів.

Не звертаючи уваги на протести фермерів та громадськості, попередження про національну небезпеку   та загрозу територіальній цілісності  держави, цей Закон все ж таки був прийнятий.

На сьогодні є два подання до Конституційного Суду України про визнання цього закону не  конституційним.

 

Кому повинні належати лісонасадження: державі, приватним підприємцям, головам громад чи жителям громад, на території яких розташовані лісові масиви?

Законодавство цивілізованих країн не передбачає продаж землі юридичним особам.

Світовий досвід засвідчує, що де приймалися закони про продаж землі юридичним особам – Мадагаскар, країни Латинської Америки – відбувалися крах сільськогосподарського виробництва, соціальна нестабільність, загроза продовольчої безпеки у державах…

 

В УКРАЇНІ поки що  відсутнє стратегічне бачення та ефективна інституційна підтримка малого фермерства…

 

Вихід із критичної ситуації, яка нині склалася в Україні, вбачається в об’єднанні всіх людей доброї волі, які працюють в Україні, які люблять свою землю, в спільному захисті рідної землі.

Тому ГО «АФЗС» закликає всіх небайдужих громадян вивчити та використовувати досвід Польщі, інших цивілізованих країн Європейського Союзу в захисті землі та людей, які проживають на ній.

ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ» звертається до всіх небайдужих людей вступати до   громадської організації, та брати активну участь у діяльності її місцевих осередків.

Тільки спільними зусиллями ми не допустимо того, щоб вирубувалися плодовиті сади та знищувалася родючість врожайних полів – це може привести до дефіциту продовольства і навіть – до голоду.

Підкреслимо, що родючість української землі створювалася багатьма поколіннями наших предків.

ОЛЕГ БОНДАРЕНКО, голова ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ»,  у ексклюзивному інтерв’ю сайту  https://afzs.sumy.ua/ підсумував:  «Може так статися, що через нашу байдужість транснаціональні компанії за 5-10 років можуть безповоротно знищити родючість та потенціал української землі…»

І над цими словами, безсумнівно, слід добре задуматися…

 

Коли агрохолдинги під час війни рятують свої скарби за кордоном, саме фермери сіють та збирають врожаї під обстрілами, по суті, витягують країну з продовольчої прірви…