ПРЕЗИДЕНТЕ, й досі віриш цьому «гусю»?
Але я тобі божуся:
Він тебе не визнає.
В очі майже вже плює…
А той п’яний ще з дитинства,
(Ти відправ йому «гостинця»…).
Він про тебе пише всюди,
Що вжахаються вже люди…
Пише, що слабий ти… не «уклюжий»,
Ну, а він «мєдвєдь» ох! «дюжий»!
Ти відправ обох їх в пекло,
То не люди – звичне «стерво»!
Їхні це летять ракети –
Скоро знищать пів планети…
Не сховаються в ВАРШАВІ,
Ні в БЕРЛІНІ, ні ГАЙАНІ…
Два оцих стручки, мов молі,
Знищить людство вже готові!
Зможеш їх лиш ТИ спинить –
Пельки їм обом стулить!
Світ ти можеш врятувати,
Щоб не війна була, а СВЯТО!
Й не боялись люди пекла –
Зникли щоб оті два «перли»!
Нагороду будеш мати,
Що зумів світ ВРЯТУВАТИ!
Мрієм жити без війни –
Мрієм бачить МИРНІ сни!
Щоб тривоги не лунали,
ДІТИ в снах спокійних спали…
ІВАН ЖИТНИК.
