Куди ти лупиш, враже ниций?
Ти що не бачиш – діти тут!
Будинок димом увесь вкритий…
Колись ці дітки підростуть.
І вже дорослими у тебе
В суді захочуть запитать:
Тобі навіщо було треба –
Маленьких діток убивать?
Будинки, школи і садочки,
Ти нищиш, враже, все у нас…
Тобі не буде вже відстрочки,
І прийде твій останній час…
Настане вже твоя хвилина,
Яку ти більш не проживеш…
Та буде жити УКРАЇНА, –
Ти в інший світ вже відійдеш.
Бо той, хто діток убиває,
Безжально нищить їх життя.
Завжди у муках помирає –
Убивця ти без каяття…
ІВАН ЖИТНИК.
