Журавлиний клин пролітав по небу…
Але чути було людські голоси…
Ключу долетіти додому ще треба…
І торкнутись ногами роси…
Ключ летів через розголос грому,
підіймався все вище увись…
Кожен журавлик вертався додому,
та поки що в небі безмовно журивсь.
Летять журавлі в єдиному клині…
Дехто про себе тихо моливсь…
Їх вже давно чекають в родині.
«Синочку, будь ласка, вернися, вернись…»
…Кожна МАТУСЯ молиться БОГУ –
журавлик її залишивсь щоб живим…
Й нарешті зустріть СВЯТУ ПЕРЕМОГУ
із рідним журавликом її дорогим…
ІВАН ЖИТНИК.
