Відразу зауважимо, що відповідно до статті 13 Конституції України «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією».
Таким чином, кожний громадянин держави має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність, безсумнівно, зобов’язує – вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
А держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Тобто, усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Є питання: що означає належить народові? Яким чином оформлено право володіння, користування і розпорядження землею, надрами та іншими природними ресурсами, які, відповідно до Конституції, належать народові?
І чи ефективно органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника на користь самого власника?
Як зазначив Сергій Сорока, експерт з питань реформи державного управління, відповіді на ці три запитання: нічого, ніяким чином, ні.
На жаль, стаття 13 Конституції (як і багато інших норм) є більш декларативною, а не дієвою, а держава в особі як законодавчої, так і виконавчої влад жодним чином не піклується про виконання цієї норми Конституції.
Конституція проголошує право власності на природні ресурси українського народу, який має право на володіння, користування і розпоряджання природними багатствами країни.
Зауважимо, що до природних ресурсів належать земля, її надра, атмосферне повітря, водні та лісові ресурси, нелісова рослинність, об’єкти тваринного світу тощо.
Підкреслимо, що об’єктами права власності народу, перш за все, є природні ресурси, які є на території України в межах її державних кордонів.
Відповідно до статті 13 Конституції усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Це означає, що реалізація права власності на землю та інші природні ресурси має здійснюватися відповідними суб’єктами без надання будь -яких переваг для того чи іншого суб’єкта.
Конституційна рівність суб’єктів права власності на землю та інші природні ресурси перед законом має забезпечувати можливість усім особам вільного доступу до набуття і реалізації прав на природні ресурси, застосування цивільно правових угод, захисту прав та законних інтересів всіх власників та природокористувачів.
Закріплений у Конституції України принцип рівності перед законом усіх суб’єктів права власності має стати визначальним для розробки концептуальних засад здійснення права власності на природні ресурси громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами, виконання обов’язків власниками природних ресурсів, захисту земельних та інших прав цих суб’єктів з метою створення такого земельного ладу, у якому регулювання земельних та поєднаних з ними природоресурсних, екологічних та інших суспільних відносин має здійснюватись з урахуванням комплексного підходу до застосування норм і методів публічно правового і приватноправового характеру.
До слова, у статті 3 Конституції записано: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Отже, відповідно до даної статті в кожної людини є права: «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
На жаль, звичайна людина права й свободи має тільки декларативно, а всі питання, як і раніше в СРСР. вирішують чиновники на свій розсуд, а не відповідно до нині діючої Конституції України.
Ще про таке. За позовом Конотопської окружної прокуратури рішенням Господарського суду Сумської області скасовано державну реєстрацію права власності за Буринською міською радою на 4 земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 276,7 га вартістю 1,1 млрд грн.
Прокуратурою встановлено, що у 2022 році державним реєстратором за Буринською міською радою зареєстровано право комунальної власності на 4 земельні ділянки.
Однак зміна права власності земель, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, суперечать нормам Земельного та Лісового кодексів України.
Суд погодився з позицією прокуратури, відтак зобов’язав Буринську міську раду повернути ці землі законному розпоряднику – Сумській обласній раді.
Виникає логічне запитання: а де ж тут прості жителі БУРИНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ, на території якої розташовані дані ділянки?
І чи вони взагалі знали про них?
Нині порушуються питання, щоб власність, яка є на території громади реально належала жителям її – не головам, не заступникам, не чиновникам, не якимсь ділкам, а саме – членам громади…
Але наголосимо: поки що ці питання несміливо, але все ж таки порушуються….
На світлині: краєвиди БУРИНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ.
