«Не можна віддавати життя за свою землю і не бачити, що її в тебе відбирає твоя ж держава»
Це слова Івана Томича – голови Союзу українського селянства, ексголови комітету з питань агрополітики та земельних відносин Ради 4-го скл. та Асоціації фермерів і приватних землевласників України з інтерв’ю ZN. UA «Таємниця української незалежності. Навіщо влада на шляху до ЄС знищує сільські громади та розпродає землю великому бізнесу».
Якщо коротко, от що заявив Іван Томич:
–Ще з 1990-х років Асоціація фермерів і приватних землевласників України ставила питання чітко: аграрна політика в Україні не може бути іншою, окрім як формування фермерського устрою. Але такої політики в Україні ніколи не було і немає. Тому ми і маємо сьогодні найбільшого аграрного монстра в світі, що загрожує сільській місцевості і національній демократичній Україні. Це агрохолдинги, що є панівними в Україні, як і в низці неєвропейських країн. Нині більш як 70 відсотків найкращих чорноземів у світі перебувають під контролем глобальних компаній. Але навіть у Бразилії немає таких обсягів концентрації землі (до мільйона га) у компаній, що контролюються одним бізнес-середовищем і власниками, як в Україні. Це шлях в нікуди, в порожні села, безробіття та втрату останнього державного ресурсу.
Децентралізація не тільки ніяк не вплинула на структуру агровиробництва, а, навпаки, стала зручним інструментом для посилення впливу великого бізнесу на місцях.
І причина в тому, що центральним питанням для, м`яко кажучи, непатріотичних еліт в усі роки незалежності було не те, як розвиватимуться громади, регіони та економіка країни, а хто буде власником української землі.
Відчуваєте різницю?
На старті децентралізації 2014 року вже було сформовано олігархічну систему, яка контролювала сільські території десь на 80 відсотків. І капітал, звісно, добре розумів, що йому потрібно розвиватися далі.
А як?
Інвестувати у політичні проєкти місцевих органів влади. І у переважній більшості великий бізнес профінансував або голів об’єднаних територіальних громад, або депутатів, які стали основою системи прийняття рішень у місцевих громадах.
Але чи можна в таких умовах розвивати підприємництво, фермерство, кооперацію на селі у європейському ключі?
Ні.
Бо це не відповідає інтересам олігархічної системи в Україні.
Технології агрохолдингів витісняють робочі руки.
Немає роботи, тож люди їдуть у міста, а території пустіють, і якщо процесу не регулюватиме держава, не продумуватиме правильної регіональної політики, то буде катастрофа і з землями, і з економікою, і з традиціями тощо.
Сьогодні середній розмір фермерських господарств у Європі 17 гектарів, у Польщі – 9, у Румунії взагалі – 3 гектара.
І ніхто не намагається всерйоз збільшувати кількість землі у банку фермера. Тому що це життя сільської місцевості, життя країни. Що більше сільська територія насичена людьми, то сильніша національна економіка країни.
Коли влада говорить, що в Україні фермерство є важливим сектором економіки, то це цинічна брехня. Бо, маючи 7-8 відсотків землі у розпорядженні, неможливо серйозно впливати ні на економічні, ні на політичні, ні на соціальні процеси в країні.
Ось вам і відповідь, чому про цю проблему не говорять медіа і чому нема лобіювання інтересів середнього класу у нашому суспільстві.
Поляки, румуни та болгари чітко говорять: «Іване, поясни своїй владі, що вони ніколи не будуть у Євросоюзі з тією олігархічною структурою, яка у вас є. Бо якщо Україна входить у ЄС, то одразу вбиває 15 мільйонів ферм у Європі. Ці 15 мільйрнів мають у своєму середовищі до 100 мільйонів людей, виборців у тому числі. І вони ніколи цього не допустять, хоч би як влада мінялася і хоч би як ваша влада і ваші олігархи не пробували купити нашу».
УКРАЇНА наблизилася до вступу в ЄС: що буде із сільським господарством?
За час незалежності понад 10 мільйонів гектарів української землі різної власності були прихоплені в корупційній системі, і я не вірю, що ця земля колись буде засвідчена. А от паї селян засвідчені і мають персоніфікованого власника, що не дало можливості забрати цю землю.
Саме тому фермерський рух та інші громадські і політичні рухи відстоювали продовження мораторію, щоб не допустити біди. Але маховик запущено. Поспіхом відкритий діючою владою ринок землі – лише інструмент у руках великого бізнесу, який має на цю владу шалений вплив.
Влада повністю глуха.
Держава не відреагувала навіть на сотні офіційних звернень фермерів призупинити продаж землі на час дії воєнного стану.
Так, народ розуміє цінність землі, а от у влади і великого бізнесу інші цінності.
Тому я апелював би до наших європейських сусідів, яким у рамках переговорів про вступ України до ЄС належить відіграти важливу роль у стратегії розвитку нашого аграрного сектору та сільських громад.
Але головне – до громадськості та людей, які сьогодні захищають Україну. Не можна віддавати життя за свою землю і не бачити, що її в тебе відбирає твоя ж держава.
Це не про свободу, це про необізнаність суспільства і патріотичних еліт.
Світлина Івана Томича/Facebook
