Наш сайт https://afzs.sumy.ua/ на своїх сторінках розповідав про досвід фермерських господарств в ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ, зокрема в ПОЛЬЩІ та інших країнах.
Також ми повідали про успішну роботу ФГ, які входять до ГО «АСОЦІАЦІЯ ФЕРМЕРІВ ТА ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ СУМЩИНИ».
Сьогодні ми розповімо про досвід фермера з сусідньої ПОЛТАВЩИНИ, який зумів оптимізував виробничі процеси…
Фермер з Полтавщини оптимізував виробничі процеси
Щоб утримати бізнес на плаву в складний час, потрібно докорінно змінювати підхід до господарювання: експериментувати з форматами діяльності та оптимізувати виробничі процеси. Так вважає керівник ТОВ «Полтава-Агро» і ФГ «Моя земля 2015» Григорій Шамрицький, аграрій з Полтавщини
Зміна фаворитів
Господарство обробляє 1000 га землі. Раніше вирощували пшеницю та кукурудзу, причому остання до війни була основною культурою. На сьогодні кукурудзу повністю вивели із сівозміни й вирощують сою, соняшник та пшеницю. Під пшеницю і соняшник відводять по 25% посівних площ, решту засівають соєю.
Керівник господарства розповідає, що торік врожайність була кращою, ніж у попередні сезони. Проте ціни на ринку вже кілька років поспіль залишаються низькими, тому в господарстві відмовилися від сівби деяких культур, зокрема кукурудзи. До війни кукурудза була прибутковою, але з початком воєнних дій здорожчали логістика та енергоносії, що вплинуло на рішення у 2022 році вдвічі зменшити площі під кукурудзу. У 2023 році площі під культуру скоротили ще вдвічі. Цього року в господарстві вирішили зовсім прибрати культуру із сівозміни.
«Кукурудза молотиться вологою, а соя, соняшник – сухими, – розповідає Григорій Шамрицький. – Відповідно, ми не витрачаємо кошти на досушування цих культур, що доводиться робити з кукурудзою. Перевезення кукурудзи обходиться в 3-4 рази дорожче, адже врожайність сої та соняшнику – в межах 3 т з гектара, пшениці – 5-6 т, а кукурудзи – 9-12 т. Ці та інші чинники призвели до того, що минулого року вирощування кукурудзи для нас було збитковим».
Станом на другу половину березня 2024 року ціни на зерно в регіоні становили: на сою – 16 400 грн/т, соняшник – 13 400 грн/т, кукурудзу – 4850 грн/т, пшеницю 4 класу – 4700, пшеницю 2 класу – 6000 грн.
Найприбутковішими культурами в Україні нині є ріпак і соя, вважає аграрій. Якщо до війни в регіоні взагалі не було ріпаку, то сьогодні частина підприємств сіють пшеницю, а після неї одразу ріпак.
«Наше господарство також планує висівати ріпак та сою. Ми всі акценти змістили в бік сої. Ходять чутки, що цьогоріч багато підприємств засіють соєю поля і ціна буде низькою. Проте я б не був таким упевненим. Навіть якщо в країні ми частково збільшимо вирощування цієї культури, то її дефіцит у світі зараз такий великий, що збільшена кількість вирощеної в Україні сої ніяк не вплине на світові ціни», – ділиться баченням ситуації Григорій Шамрицький.
Аграрій радить робити акценти на перероблення, додану вартість та нішеві культури. Проте вирощувати нішеві культури варто за контрактом, щоб потім вигідно збути продукцію.
«Знаю аграріїв, які посіяли гречку, коли її ціна була 40 тис. за тонну. Потім ціни впали до 5 тис. за тонну, і фермери не знали, куди ту гречку вигідніше продати. Це була найзбитковіша культура торік. Інші колеги посадили цибулю, бо були високі ціни на цей овоч, і теж потім мали проблеми зі збутом, бо контрактів не було. Наше господарство готове, наприклад, вирощувати під певний контракт будь-яку культуру. Для цього ми маємо техніку, сприятливі природні умови, потрібні посівні площі та великий досвід. Але контракт нам потрібен, щоб мати певність у збуті», – розповідає Григорій Шамрицький.
Точне землеробство з окупністю за сезон
Саме після повномасштабного вторгнення в господарстві почали активно впроваджувати точне землеробство. Здавалося б, нині не на часі інвестувати кошти в автопілот, системи для посекційного відключення на обприскувач та сівалку чи в інші елементи точного землеробства. Проте, коли аграрій провів детальні економічні підрахунки, зрозумів, що автопілот із посекційним відключенням на обприскувачі окупиться для господарства за один сезон завдяки економії препаратів, усуненню проблеми перекриттів тощо.
«Коли ми порахували посекційне відключення на сівалці Kinze, то побачили, що перевитрати посівного матеріалу зменшуються на 10%. Раніше загущені посіви давали вдвічі менше врожаю. Коли ми все підрахували, зрозуміли, що окупність технологій становить 0,7 сезону. Тому на сьогодні маємо в господарстві три автопілоти, два обприскувачі з пофорсунковим відключенням, одна сівалка вже обладнана посекційним відключенням, на іншу встановлюємо. Тобто ми рухаємося в напрямку точного землеробства і розуміємо, що саме сьогодні це є на часі, і навіть більш актуально, ніж було до війни. Раніше можна було дозволити собі щось недорахувати, не так скрупульозно вираховувати якісь деталі. Нині, якщо не вести точні підрахунки, то це призведе до занепаду господарства».
Автопарк у господарстві постійно поповнюється та модернізується. Чотири роки тому придбали сівалку Kinze – для господарства на той час це були великі інвестиції. Власник господарства свій вибір пояснив так, що серед великої кількості пропозицій на ринку обирали ту, яка буде працювати довгі роки безперебійно.
Серед тракторів використовують техніку марок New Holland та YTO.
Багато техніки в господарстві вітчизняних виробників, зокрема марки Elvorti (АТ «Ельворті»). Цього року Кабмін затвердив програму відшкодування 25% вартості за придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки. А це, за словами фермера, відчутна допомога аграріям.
Цифровий контроль
Для контролю всіх виробничих процесів у господарстві користуються цифровою платформою Cropwise. Серед різноманіття аграрних додатків ця програма повністю влаштовує Григорія Шамрицького за функціональністю.
«Завдяки програмі ми бачимо, як рухається техніка, на якому вона полі, всі поля у нас оцифровані. Програма зручна у використанні для кожного працівника господарства: чи то тракторист, інженер чи то керівник господарства. Нею користуються землевпорядники, її можна встановити на телефоні чи комп’ютері. Всі дані легко вносити та аналізувати».
Вимушені корективи
У зв’язку зі здорожчанням добрив їхню кількість у господарстві скоротили втричі у порівнянні з тим, як було до війни. Раніше використовували в середньому 300-350 кг добрив на гектар за рік – вносили добрива перед основним обробітком, культивацією, під час посіву. Сьогодні в господарстві добрива вносять лише під час сівби, скоротили внесення майже на 70%.
Кредитування та гранти
Господарство користується грантовими можливостями. Зокрема, виграли в «Дії» грант на 250 тис. гривень. За умовами гранту в господарстві влаштували на роботу двох працівників та придбали глибокорозпушувач.
«Ми подали заявки ще на кілька грантів за різними напрямами. Шукаємо всі можливі на сьогодні варіанти фінансування господарства, щоб пережити цей важкий період», – ділиться Григорій Шамрицький.
Наприклад, для старту виробництва олії чи круп потрібно залучити 5-10 млн гривень на обладнання. Фермеру ніде взяти такі кошти. На допомогу в такому випадку можуть прийти гранти.
«Наше господарство і до війни, і зараз максимально користується банківськими послугами у сфері кредитування, – розповідає фермер. – Проте до війни кредитування було під 0%, і банк пропонував нам суму навіть більшу, ніж ми на той час потребували. Натомість зараз процентна ставка зросла до 13%, і навіть маємо недостатнє кредитування. Банки аналізують прибутки, кредитне навантаження на гектар, і тому сума коштів, яку може надати банк господарству, зменшилася. При цьому затратна частина на вирощування культур збільшилася. Відповідно, маємо дефіцит в коштах навіть під 13% річних».
Втримати та розвивати
Господарювання на землі – це бізнес, а не волонтерство, тож потрібно орієнтуватися на прибуткові культури. Так вважає аграрій, адже у кожного фермера багато відповідальності: перед працівниками, пайовиками, місцевою владою. Щоб сплачувати податки, потрібно отримувати прибутки.
Наступна складова успіху – точне землеробство. Сучасні технологічні новинки мають бути на кожному агрегаті, бо це крок уперед, економія ресурсів, посівного матеріалу, ЗЗР, добрив, збереження техніки, а отже, це прибуток.
Зараз на ринку відчувається великий кадровий голод, не вистачає працівників. «Ми оптимізували роботу так, що з початку сезону працівники активно залучені в усі аграрні процеси: починають роботу від закриття вологи, посівів, обприскування, комбайнування до перевезення продукції. Раніше ми могли собі дозволити найняти одного спеціаліста з певного напряму. Сьогодні так не вистачає кадрів, що доводиться наймати універсального працівника, який працюватиме протягом всього року, а не тільки в сезон», – пояснює Григорій Шамрицький.
Актуальне питання для всіх господарств: як зменшити залежність від експорту. «Ми бачили, що відбувається протягом останніх місяців на пунктах пропуску на кордоні з Польщею. З логістикою нині складно, і сподіватися на радикальне покращення ситуації найближчим часом не доводиться. Потрібно рухатися в напрямі перероблення, садівництва, тепличного господарства, щоб отримувати додаткову вартість. Вважаю, що доцільно вирощувати ту продукцію, яку споживатимуть у межах нашої країни, щоб бути менш залежним від експорту зерна».
Автор ЮЛІЯ НАРУЖНА, сайт https://ifarming.ua/
Про сучасні технології в сільському господарстві: інновації та автоматизація в аграрному секторі…
