Змінилося все:
близькість – на даль…
Життя, мов есе…
Добро – на печаль…
Змінилося все:
мир – на війну…
Просте – на складне…
Зима – на весну…
Чи змінить щось квітень,
країно моя?
Заквітнуть чи ж квіти
під спів солов’я?
Помолиться світ
без каяття?
Чи зміниться врешті
на краще життя?
«шахеди» попадають –
тільки злетіли…
«калібри» знялися –
і знову всі … «сіли».
А тих, хто щойно
їх запускав…
артист уже в небі
усіх обіймав…
І хочеться вірить:
весна – це ж весна!
Нарешті залишить
ВКРАЇНУ війна…
І мир вже повернеться
в кожну хатину –
обійме матуся
маленьку дитину.
Вона настраждалась
за роки страшні…
Жахається жити
в пекельній війні.
Не треба спішити
уже в укриття –
спокійне настане
в країні життя.
І сонце в ній зійде
ясне й золоте!
І рідна ВКРАЇНА
моя розцвіте!
ІВАН ЖИТНИК.
БУРИНЬ – ТЕРНИ.
