Наш сайт https://afzs.sumy.ua/ на своїх сторінках у розділах порушує різноманітні теми щодо вирощування фермерами сільськогосподарських культур, про їхні досягнення, а також – про проблеми та виклики…
Сьогодні ми порушуємо досить важливу тему – тему агроекологія: про вплив сільського господарства на екосистеми…
Зауважимо, що агроекологія вивчає взаємодію сільськогосподарських практик з екосистемами та акцентує увагу на екологічній стійкості агропромислового виробництва.
Безсумнівно, сільське господарство має значний вплив на природні екосистеми, і цей вплив може бути як негативним, так і позитивним, залежно від використовуваних методів.
Безперечно, інтенсивне агровиробництво негативно впливає на мікробіоценози та на абіотичні фактори, змінює інтенсивність колообігу енергії і речовин, а також сприяє зникненню фонових видів.
І в результаті таких змін відбувається деформація біотичних зв`язків між організмами, порушується структура природних екосистем.
Не секрет, шо нині світова спільнота вступила в епоху загострення еколого-економічної кризи, яка все частіше охоплює майже усі галузі народного господарства, в тому й числі сільського господарства, що значною мірою позначилося на стані природних екосистем та здоров’ї населення в усьому світі.
А під час нинішньої війни з рашистами значно погіршилися еконосистеми в УКРАЇНІ. А СУМЩИНА – один з тих регіонів, де вже зараз є екологічні страхіття…
Але повернемося до агроекології: агровиробництво – одна з основних галузей сільського господарства, що має стратегічне значення, яке вивело свого часу нашу країну у світові лідери виробництва зернових (пшениця, жито, кукурудза, гречка тощо) та технічних (картопля, соняшник, соя, ріпак та інші) культур.
Основними джерелами для підвищення продуктивності сільськогосподарської діяльності, в тому числі й ФЕРМЕРСЬКОЇ. є в основному добрива, вода та ґрунт.
Важливе місце серед проблем сучасного землеробства займають раціональне використання сільськогосподарських земель, збереження та підвищення родючості ґрунтів.
А от основна причина зниження родючості ґрунтів – це порушення законів землеробства.
І, зрозуміло, що саме від господарської діяльності людини найбільше залежить трансформація ґрунтів, тобто підвищення або погіршення їхньої родючості.
Аналіз оперативної та статистичної звітності показує, що більшість землекористувачів не проводить жодних заходів, спрямованих на збереження ґрунтів та підвищення їхньої родючості.
Натомість посилюють хімізації сільського господарства (використання міндобрив, отрутохімікатів, пестицидів), яка не тільки погіршила екологіні властивості ґрунту через нагромадження значної кількості шкідливих хімічних речовин, а й сприяла скороченню біорізноманіття наземних та водних екосистем.
Інтенсивне агровиробництво негативно впливає на мікробіоценози та на абіотичні фактори, змінює інтенсивність колообігу енергії і речовин, а також сприяє зникненню фонових видів. В результаті таких змін відбувається деформація біотичних зв`язків між організмами, порушується структура природних екосистем.
Особливої уваги потребують ґрунти навколо складів отрутохімікатів та прилеглих до них сільськогосподарських угідь. Дослідження таких ґрунтів показують на значне їх забруднення залишками хлорорганічних, фосфорорганічних та симтриазинових пестицидів. Пестициди, що залишаються у ґрунті, проникають у глибші шари та забруднюють поверхневі та підземні води. В Україні досі немає належного обліку отруєнь хімічними засобами для рослин – пестицидами, які, як відомо, у 95 відсотків потрапляють в організм людини саме через продукти харчування та воду.
КАТЕРИНА ТИМЧУК, асистент кафедри медичної біології та генетики підкреслює, що нашій державі використовуються іноді пестициди ті, які заборонені в Європі, що і є найбільшою загрозою для здоров’я людей. Відомо, що природа токсичності пестицидів різноманітна і може спричинити канцерогенний або мутагенний ефект, дія на дихальну, ендокринну, імунну, нервову системи. Головне значення тут відіграють два фактори: те, що всі синтетичні пестициди – речовини, чужі живій природі та недоступні метаболічному розкладу і те, що практично всі вони здатні до біоакумуляції, тобто накопичуються в живих організмах в більших концентраціях, ніж в навколишньому середовищі.
Приймаючи певні рішення щодо природокористування й, зокрема, землекористування, людина схильна виходити зі своїх суб’єктивних потреб, які переважно є егоїстичними, споживацькими та суперечать законам цілісного й гармонійного функціонування біосфери.
Який же негативний вплив сільського господарства на екосистеми?
Деградація ґрунтів: Надмірна обробка земель, вирощування монокультур і неправильне внесення добрив можуть призвести до ерозії ґрунтів, виснаження родючості та деградації структури ґрунту.
Забруднення води: Використання пестицидів і хімічних добрив призводить до забруднення водойм. Нітрати та фосфати можуть потрапляти в річки та озера, спричиняючи евтрофікацію (цвітіння води).
Вирубка лісів: Розширення сільськогосподарських площ часто вимагає вирубки лісів, що призводить до зниження біорізноманіття та зміни кліматичних умов.
Зниження біорізноманіття: Монокультурне землеробство та надмірне використання хімічних засобів зменшують кількість природних середовищ для диких видів рослин і тварин.
Зміни клімату: Сільське господарство є одним із джерел парникових газів через викиди метану від тваринництва та вуглекислого газу від обробки земель і спалювання біомаси.
А який же позитивний вплив і агроекологічні рішення?
Збереження ґрунтів: Використання технологій безвідвальної обробки, агролісомеліорації та мульчування сприяє збереженню родючого шару ґрунту і зменшує ерозію.
Екологічно безпечні добрива: Застосування органічних добрив, компосту та сидератів допомагає покращити структуру ґрунту без хімічного забруднення.
Агролісомеліорація: Включення дерев та чагарників у сільськогосподарські ландшафти сприяє збереженню води, стабілізації клімату та захисту від ерозії.
Біорізноманіття: Полікультурні системи вирощування рослин та органічне землеробство стимулюють розвиток корисних видів комах і збереження природних середовищ для місцевих видів флори та фауни.
Стійкі системи землеробства: Перехід до стійких агроекологічних методів допомагає зберігати екосистемні послуги, зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище та підвищувати екологічну стійкість агропромислових систем.
Головна мета агроекології – забезпечення сталого виробництва якісної екологічно безпечної продукції, максимальне використання природного біоенергетичного потенціалу агроекосистем, збереження і відтворення природно- ресурсної бази аграрного сектора, виключення і мінімалізація негативного впливу сільськогосподарського виробництва, ефективна екологізація всіх галузей сільського господарства
Важлива роль агроекології – це забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.
Які ж основні завдання агроекології?
ЦЕ –
одержання максимального врожаю при найменшому впливу на довкілля;
забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування;
створення агроекосистем, співжиття в агроекосистемах і фактори стабілізації в агроекосистемах;
меліорація земель;
інтенсифікація сільського господарства;
розробка стратегії сільськогосподарського користування в XXI столітті.
ІВАН ТОМИЧ, голова Союзу українського селянства, зауважує, що ще з 1990-х років Асоціація фермерів і приватних землевласників України порушувала питання чітко: аграрна політика в Україні не може бути іншою, окрім як формування фермерського устрою. Але такої політики в Україні ніколи не було і немає. Тому ми і маємо сьогодні найбільшого аграрного монстра в світі, що загрожує сільській місцевості і національній демократичній Україні. Це агрохолдинги, що є панівними в Україні, як і в низці неєвропейських країн. Нині більш як 70 відсотків найкращих чорноземів у світі перебувають під контролем глобальних компаній. Це шлях в нікуди, в порожні села, безробіття та втрату останнього державного ресурсу. За час незалежності понад 10 мільйонів гектарів української землі різної власності були прихоплені в корупційній системі, і я не вірю, що ця земля колись буде засвідчена. А от паї селян засвідчені і мають персоніфікованого власника, що не дало можливості забрати цю землю. Саме тому фермерський рух та інші громадські і політичні рухи відстоювали продовження мораторію, щоб не допустити біди. Але маховик запущено. Поспіхом відкритий діючою владою ринок землі – лише інструмент у руках великого бізнесу, який має на цю владу шалений вплив…
І ще про таке. Саме агрохолдинги через свою специфіку не дбають про агроекологію.
Якщо фермерські господарства не тільки розташовані на території місцевих громад, а й самі фермери живуть і працюють на цьому просторі, і вони дбають не тільки про економічні досягнення, щоб підтримувати громади, а й про чисту екологію та чисте екологічне природне середовище. Чого не можна сказати про величезні сільськогосподарські підприємства…
Зробимо деякі висновки. Для зниження негативного впливу сільського господарства на екосистеми необхідно впроваджувати практики, що базуються на агроекологічних принципах. Вони дозволяють зберігати біорізноманіття, поліпшувати якість ґрунтів і води, а також зменшувати викиди парникових газів…
